На заміну «жовтим жилетам» вийдуть голодні біженці?
Продовольча криза, що розгортається внаслідок вторгнення Росії та блокування українського експорту, є лише одним з ключових етапів кремлівського задуму з підкорення Європи.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, суттєва частка українського врожаю опинилася під контролем окупантів. Росія заблокувала в українських портах понад 20 млн тонн продовольства. Вже кілька місяців Херсонська та Запорізька області потерпають від мародерства. Росія вивозить зерно та іншу продукцію українських аграріїв у тому числі на експорт під виглядом російської.
Президент України Володимир Зеленський ще у травні заявив, що Росія заблокувала усі морські торгові шляхи й перешкоджає експорту мільйонів тонам зерна, ячменю, соняшника тощо. За даними Центру економічних стратегій, морські порти України забезпечували 75% експорту, тому сьогодні їхнє блокування серйозно позначається на економіці.
Через блокаду українських портів вже починають зростати світові ціни на продовольство. У березні ООН зафіксувала зростання на понад 12%. Це стало рекордом із 1990 року. Різке здорожчання та перебої з постачанням поставили під загрозу ситуацію з продовольством у країнах Близького Сходу, Африки та деяких регіонах Азії, де населення постійно недоїдає, і де мільйони людей виживають за рахунок хліба, який вони отримують за соціальними програмами.
«Мільйони тонн пшениці були заблоковані й мільйони людей не зможуть її споживати. Ця війна матиме драматичні наслідки для світу. Ми закликаємо Росію розблокувати порти та дозволити експорт продовольства», – заявив високий представник ЄС Жозеп Боррель у Люксембурзі.
Шантаж голодом
Насправді це лише один із проявів кризи, яку намагається влаштувати Кремль. Експорт продовольства з України став ключовим питанням на міжнародному рівні, адже Україна є четвертим експортером зернової продукції у світі. Всесвітня продовольча програма ООН щорічно закуповує близько половини своєї пшениці саме в Україні. За даними ООН, агресія Путіна може примусити голодувати 49 млн. осіб.
«Для людей у всьому світі війна, разом з іншими кризами, загрожує обернутися безпрецедентною хвилею голоду та злиднів, залишаючи соціальний та економічний хаос», – відзначив генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш.
Частка світового експорту зернової продукції України та Росії разом становить близько 30%, частка ж українського зерна у світових обʼємах торгівлі сягає позначки 10%. Тож, блокування шляхів постачання й розкрадання українського продовольства у цьому контексті призведе до посилення російського контролю над продовольчою безпекою у світі.
Кремлівський шантаж зерном може обернутися не лише продовольчою кризою у країнах Африки та Азії, але й новою залежністю від Росії. До енергетичного шантажу, до якого вже всі звикли, додасться ще й продовольчий. Кремль прагне встановити «продовольчу гегемонію».
«Якщо додати до Росії тоннаж казахстанського експорту та гіпотетично контрольовану Україну, ви отримаєте 40% світового експорту пшениці. Гегемонія над шлунками планети», – вважає Генеральний директор, аналітичного центру з питань аграрної геополітики Demeter Club Себастьєн Абіс.
Тож, як і сто років назад, при встановленні злочинної радянської влади, Росія використовує пшеницю як зброю. Й найбільш очевидними видаються три мети, яких прагне Кремль…
Продоволий зашморг замість енергетичного
По-перше, пшениця є однією з десяти найголовніших позицій у системі продовольчої безпеки, через свою доступність, а тому вона – запорука політичної та соціальної стабільності у багатьох країнах. Частка російської пшениці у світовому експорті неухильно падає, але залишається на відчутному рівні 14%, саме тому розкрадання українського зерна, воєнні злочини щодо вивезення продовольства з окупованих територій Кремль розглядає як крок щодо збереження власних міжнародних позицій.
Якщо Росії вдасться посилити свою роль експортера ще й у Середземноморському басейні, це значно послабить, хоч і невелику, але відчутну роль ЄС у постачанні зернових. При такому сценарії Росія фактично здобуде контроль над міграційними потоками, а голодні бунти прийдуть на зміну протестам «жовтих жилетів» і стануть новим інструментом російської «м’якої сили».
По-друге, питання пшениці Росія спробує використати для посилення союзу з Китаєм. Зокрема, у третьому кварталі 2022 року планується відкриття забайкальського залізничного зернового терміналу. Керівник секції азійсько-тихоокеанського регіону New Geopolitics Research Network Юрій Пойта відзначає, що Росія спробує використати українське зерно для експорту і в Китай, хоча для самого Китаю продукція російського походження не є критично важливою.
«Враховуючи, що за підсумками 2021 року на частку Росії та України прийшло майже 30% світового експорту пшениці, ймовірно, що Росія намагатиметься збільшити експорт до Китаю на заміну української продукції», – зазначив експерт.
І по-третє, Росія підписала угоду про пшеницю з Туреччиною, яка залишається одним з основних її партнерів. При цьому, якщо для Анкари це постачання життєво необхідного продовольства в умовах нестабільних відносин з ЄС, то для Росії – своєрідна гарантія доступу до Босфорської протоки.
Ніяких переговорів з терористами
Для досягнення мети Росія традиційно вдається до шантажу. Кремлівський режим вимагає натиснути на Україну, щоби та… розмінувала підходи до моря, і послабити санкції, введені Заходом у відповідь на повномасштабне вторгнення. Заступник міністра закордонних справ Росії Андрій Руденко заявив, що Росія хоче скасування санкцій, які були запроваджені проти експорту та фінансових транзакцій з території країни-агресора в обмін на так звані гуманітарні коридори для вивезення українського зерна.
«На мою думку, для України може стати негативною російсько-китайська дипломатична та медіавзаємодія щодо висвітлення причин та шляхів вирішення глобальної продуктової кризи у контексті російсько-української війни. Наприклад, Китай, розповсюджуючи тези про те, що причиною кризи є накладені на Росію санкції, зміцнює російський наратив про необхідність зняття санкцій, зберігаючи мовчання щодо вини Росії у формуванні глобальної продуктової кризи», – зазначив Юрій Пойта.
Фактично Кремль ставить Захід перед таким собі вибором без вибору, пропонуючи обирати між двома залежностями у критичному експорті.
Тож сам дискурс щодо можливості зняття санкцій не просто не вирішить продовольчої кризи, а заздалегідь створить передумови для послаблення позицій Заходу, і у діалозі з Росією зокрема, чого так прагне уникнути Брюссель.
Маріанна Присяжнюк, для «Главкома»
