Після перемоги на парламентських виборах у вересні партія «Дія та солідарність» оголосила новий склад уряду Молдови. Його очолить Александру Мунтяну — маловідомий у політиці, зате добре знаний у бізнесі. Мунтяну — персона з бездоганною репутаційною вітриною та багатошаровим українським підвалом.
Чи використає новий прем’єр свій український досвід для зміцнення довіри між Кишиневом і Києвом, чи перетворить українські вразливості, які, без сумніву, добре вивчив, на інструмент? Очевидно одне: коли людина з двадцятирічним досвідом глибокого занурення в український контекст вирушає керувати урядом іншої країни — це не актив. Це тест на вразливість.
Репутаційний фасад
Про кандидатуру Александру Мунтяну напередодні повідомив лідер партії «Дія та солідарність» і спікер парламенту Ігор Гросу. Одразу по цьому видання RISE Moldova оприлюднило розслідування про його ймовірні зв’язки з російським олігархом Алішером Усмановим. Мунтяну атаку відбив — запевнив, що робота з сірими економічними зонами не мала жодного стосунку до російських інтересів, особливо після 2022 року.
Александру Мунтяну — 61. І досі він з’являвся на публіці нечасто. За відкритими даними, він один із засновників Американської торгової палати в Молдові (AmCham Moldova), президент Французького альянсу в Молдові (вже понад 25 років) і співголова Ділової консультативної ради з питань Південно-Східної Європи та Євразії (BAC SEE).
Після навчання Мунтяну працював в Інституті прикладної фізики Академії наук Молдови, а згодом у Технічному університеті Молдови, де обіймав посаду лектора й заступника декана міжнародного факультету.
У 2007 році очолив департамент прямих інвестицій компанії Dragon Capital в Україні, а у 2016-му заснував власну інвестиційну компанію 4i Capital Partners. Також був членом і головою Ради патронів Печерської міжнародної школи в Києві.
З цієї точки біографія виглядає бездоганно. Але як це часто буває в історіях з ідеальним фасадом, усе цікаве не в офіційній частині.
Бізнес в Україні
Одне з перших великих інтерв’ю новий прем’єр дав Лорені Богзі на Pro TV. І там після традиційної теплої ванни запитань виринули нові цікаві деталі: окрім офіційної історії в інвестиційному середовищі, Мунтяну має два бізнеси в Україні. Це, мовляв, пояснює, чому мізерна зарплата прем’єра його не турбує — «грошей вистачає».
Перша компанія — «Рута», виробник гігієнічного паперу. Тут нічого особливого. Принаймні на поверхні. Друга — охоронна компанія, яку Богза делікатно не дала назвати, «бо це реклама». Але знайти її не складно — це охоронна фірма «Венбест», яка має 2 500 співробітників і 566 екіпажів, працює у 20 областях України.
Попри те, що з 29 січня 2025 року Мунтяну формально вже не значиться серед бенефіціарів, як і його партнер з інвестиційного напрямку Каміл Гоца, в інтерв’ю він чітко заявив, що контроль над бізнесом зберігає.
Під молдовським дахом
За охоронною компанією «Венбест» тягнеться шлейф підозрілих історій, який, здається, найкраще висвітлює справжню бізнес-біографію Мунтяну в Україні. Серед іншого структура фігурувала у схемах із завищеними тендерами на охоронні послуги для ПриватБанку.
Тоді ПриватБанк укладав договори лише з двома охоронними компаніями — «Венбест» (бенефіціаром якої з 2021 року став майбутній молдовський прем’єр Александру Мунтяну) і «Явір-2000», з якою «Венбест» тісно кооперується досі.
До слова, «Явір-2000» — це саме та компанія, яка, за даними журналістів «Схем», обслуговувала тисячі камер спостереження російського виробника TRASSIR/DSSL, які, ймовірно, передавали дані на сервери в Росії — у тому числі після 2022 року. Згодом цей самий софт начебто намагався повернутися на український ринок у новій упаковці — як румунське ПЗ AziGuard від AziTrend.
Нині керівними власниками «Венбесту» значаться Георгій Тупчій і Євген Лихожон. Лихожон — колишній регіонал, добре інтегрований у владні мережі часів Януковича. Тупчій за часів Януковича обіймав посаду заступника голови виконавчого комітету координаційної ради МВС з питань охоронних підприємств.
А у 2023-му навколо «Венбесту» та «Явору-2000» вибухнув черговий скандал. Група охоронних структур SHERIFF звинуватила їх у брудних атаках і замовних кампаніях після спроби зайти через ProZorro в тендери на охорону держпідприємств — ті самі, де роками сиділи колишні міліціонери. І цей пазл логічно замикається: Тупчій до 2003 року служив у державній охороні при МВС. Звідти ці старі зв’язки — від силової вертикалі до комерційних структур, які чудово почуваються в новій економічній шкірі.
Партнери Мунтяну Георгій Тупчій і Олександр Дзюба (ще один керівник «Венбесту»), за твердженням власника SHERIFF, були пов’язані з Валерієм Писаренком, наближеним до Андрія Портнова.
Інвестор
Інвестиційна діяльність Александру Мунтяну теж безпосередньо переплітається з усім вищезгаданим. Мунтяну, який з 2007 року очолював департамент прямих інвестицій Dragon Capital, у 2016-му разом з партнером Камілем Гоцою створив компанію 4i Capital Partners. Нова структура відокремилася від Dragon Capital і продовжила керувати фондом Europe Virgin Fund, який інвестував у Білорусь, Україну та Молдову. І серед інвесторів — ті самі дві компанії Мунтяну «Рута» і «Венбест».
Однією з примітних транзакцій, яку у 2021 році фасилітував інвестиційний фонд Мунтяну, став продаж української системи електронних платежів Portmone казахстанській компанії Kaspi.kz.
Але справжні ризики тут навіть не в грошах і не в контрактах — а в знанні. Мунтяну двадцять років жив у тілі української економіки: бачив, як вона дихає, як корумпується і як виживає. Він знає, де в України нерв, а де лише імітація життя.
І тепер це знання по інший бік кордону, формально в руках союзника, фактично в арсеналі людини, яка чудово розуміє, як працюють українські слабкості і вразливості. Мунтяну — не актив України, а інсайдерська загроза, упакована в дипломатичну біографію і французький орден. І поки Київ бачить у Мунтяну міст до Кишинева, реальність може виявитися прозаїчною, а міст — добре замаскованим тунелем.
