На виборах 2024–2025 років президентом Румунії ледь не став проросійський популіст. І це відбулося двічі, адже результати одного з турів президентського змагання скасував Конституційний суд, що призвело до гучного міжнародного скандалу.
Із TikTok — у крісло президента
Протягом 35 років у країні за посаду президента змагалися політики від соціал-демократів (СДП) та національних лібералів (НЛП) — двох давно усталених політичних сил, які по черзі змінювали одна одну на владних посадах. Та у 2024 році, попри оцінки експертів і попередніх опитувань, найбільшу кількість голосів набрав неочікуваний кандидат — проросійський популіст Келін Джорджеску.
Його передвиборча кампанія пройшла майже непоміченою для конкурентів, адже відбувалася здебільшого в TikTok. У коротких відео Джорджеску казав, що у всіх проблемах румунів винні політики, сили ззовні — ЄС та НАТО — загрожують Румунії і що допомагати Україні небезпечно й небажано.
Кампанія просувала ідею, що голос за Джорджеску — це захист румунського суверенітету від нібито загрози з боку західних держав.
«Дискурс Джорджеску мав емоційне значення для позбавлених прав румунів — з погляду їхнього почуття ідентичності, відчуття втрати гідності перед державою та бажання помститися системі», — каже румунська журналістка Іоана Пелехатаі.
Зігравши на цих почуттях, Келін Джорджеску набрав 23% голосів і пройшов у другий тур. Та цей тур не відбувся.
Невдовзі після виборів румунські спецслужби встановили, що різке зростання популярності Джорджеску спричинили інформаційні кампанії в соцмережах, організовані Росією. Це класифікували як втручання РФ у президентські вибори, тож Конституційний суд Румунії визнав результати першого туру недійсними.
«У коротші терміни це, звісно, зупинило ситуацію, коли інструменти впливу вже запустилися настільки, що підривали принцип вільного волевиявлення. Але у довші — анулювання не прибирає соціальних тригерів, які підживлювали всю цю динаміку», — зауважує аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Маріанна Присяжнюк.
Друга спроба
Позачергові вибори призначили на травень 2025 року. Келіна Джорджеску до них не допустили. Та його місце зайняв інший, але схожий політик — Джордже Сіміон. Ключові тези кампанії Сіміона здебільшого повторювали риторику відстороненого Джорджеску:
— апеляції до загрози традиційним цінностям,
— звинувачення Європи,
— ворожі до українців заяви (Сіміону навіть забороняли в’їзд до України).
До того ж попереднє скасування результатів голосування послужило додатковим приводом звинуватити владу у «крадіжці голосів».
Зрештою Сіміон пройшов у другий тур із найвищою кількістю голосів. Цього разу результатів не скасовували. У другому турі суперником Сіміона став мер Бухареста Нікушор Дан — доктор математичних наук, що заробив репутацію борця з корупцією у сфері міської забудови.
У першому турі Нікушор Дан набрав удвічі менше голосів, ніж Джордже Сіміон. Проте у другому турі він згуртував виборців із Бухареста й інших великих міст, а також громадян Румунії за кордоном. Це дозволило йому перемогти.
Як Росія впливала на вибори
Серед усієї кампанії з дезінформації одним із найбільш емоційних моментів була можливість відправлення румунських солдатів на війну в Україну. Популісти якомога сильніше намагалися виставити себе «нейтральною стороною», яка допоможе Румунії уникнути російської загрози.
Тут слід розуміти, що сприйняття цієї загрози для румунів є специфічним.
«У Румунії ставлення до Росії загалом скоріше негативне, але воно має іншу природу й іншу історичну памʼять. Воно менш екзистенційне, більше історично опосередковане і сильніше завʼязане на Молдову, Придністровʼя та на символіку кордонів», — каже Маріанна Присяжнюк.
Експансія Російської імперії та згодом СРСР становила загрозу для Румунії: Бессарабія опинилася під владою Російської імперії ще в 19 столітті, а Північну Буковину та Бессарабію СРСР анексував у 1940 році. Сьогодні ці землі входять до складу Молдови та України. Хоча в Румунії ці втрати широко визнають історичною травмою, найактивніше їх політизують радикальні націоналістичні сили, для яких це питання залишається особливо болісним.
Що найбільш цікаво: деталі російського втручання в останні румунські президентські вибори досі залишаються таємницею. Публічний звіт про це румунський уряд готує вже не перший місяць, але поки що його не оприлюднили.
Як зазначає Іоана Пелехатаі, російський вплив на вибори є «не стільки магічною спецоперацією, як багаторічною пропагандою, монетизацією та місцевим посиленням наративів, які можна “увімкнути” під час виборів». Румунія не має кордону з РФ, не має значної російської меншини чи значних бізнес-контактів із Росією. Тож вплив Москви тут більш обмежений.
«Я вважаю, що зовнішні гравці, такі як Росія, дійсно досягають найкращих результатів, коли використовують реальні внутрішні розбіжності, а їх у Румунії чимало: згадана вище недовіра до державних органів, втома від корупції, економічна нестабільність, нечітка політика ідентичності та страх перед війною», — каже пані Пелехатаі.
Маріанна Присяжнюк, загалом, поділяє таку оцінку ситуації і додає:
«У 2024 році розрив між другим і третім місцями у першому турі був лише 2740 голосів. Це саме той масштаб, де будь-який додатковий інформаційний тиск може змінити результат, навіть якщо не змінює настрою більшості».
Обравши точки, на які слід тиснути, Джорджеску, Сіміон та їхні команди взялися до передвиборчої кампанії. Методи були надзвичайно різноманітними. «Цікаво, що і Джорджеску, і Сіміон активно орієнтувалися на румунську діаспору — одну з найбільших в Європі. Їхньою основною цільовою аудиторією були економічні мігранти першого та другого покоління. Ці люди поділяють думку, що їхня батьківщина занепадає через корупцію, і водночас мають мінімальну схильність до інтеграції в суспільства, де вони зараз проживають», — каже Іоана Пелехатаі.
Діаспора у Молдові, натомість, проголосувала за проєвропейських кандидатів.
Олексій Приймак, медіааналітик та дослідник інформаційних загроз, каже про ще один наратив, який підхопили росіяни: що нібито Джорджеску підтримує американський телеведучий, прихильник різних теорій змови і на той час один із найближчих соратників президента Трампа Такер Карлсон. У день, коли він нібито мав приїхати до Румунії, аби підтримати Джорджеску, його не пустили. За словами Олексія, росіяни почали підхоплювати цю тему, мовляв, його не пустили, бо Європейський Союз хоче втримати контроль над електоральним процесом у Румунії.
«Вони обирають певний факт і реінтерпретують його під себе. Людина чує про якихось глобалістів і накладає на це власні побоювання щодо педофілії. В кампанії інструменталізувалася історія про нібито педофілів з ООН, яких Джорджеску викриє. Вас можуть турбувати інші речі, до прикладу, економічна безпека. Тоді в кампанії Джорджеску є тисячі тік-токів про те, що Європейський Союз живиться з Румунії, що приватної румунської економіки нібито не існує», — каже Олексій Приймак.
Теми війни Росії проти України та українських біженців теж зайняли у цій історії своє місце.
«Наприклад, поширеною темою дезінформації під час президентської виборчої кампанії було неправдиве твердження, що українські діти-біженці в Румунії отримують близько 410 євро на місяць на особу. Насправді вони отримують таку саму державну допомогу, як і румунські діти, яка становить приблизно 57 євро на місяць на особу у віці від 2 до 18 років», — зазначає Іоана Пелехатаі.
Як Україні не повторити цього досвіду
Кампанії з дезінформації не діють на порожньому місці. Вони намагаються бити по болючих точках — страхах і травмах, які відчуває суспільство. По тих речах, які викликають сильні емоції. Щоби вберегтися від пропаганди, найбільш ефективним було б вирішення проблем, що найбільше турбують людей, — через реальні дії, комунікацію та пояснення. Та коли в односторонньому порядку це зробити неможливо, слід хоча б чітко й оперативно реагувати на поширення брехні.
