Політики називали себе проєвропейськими, а на практиці – обкрадали людей і керували державою вкрай неефективно. Зараз наше завдання – відновити віру в демократію та віру у власну державу. Це зараз – найважливіше.
(Майя Санду, президент Молдови)
Цитата, винесена у епіграф цієї статті, може легко асоціюватися і з Україною. Хіба мало було в нашій країні за більш ніж 30 років незалежності політиків, які заявляли про твердий проєвропейський курс, а насправді були звичайними популістами, які тільки використовували яскраві та гучні гасла для власних політичних цілей? Але сьогодні мова не про нас, українців, а про нашу південно-західну сусідку Молдову.
Президенткою цієї невеликої країни, ніби затиснутої географічно між набагато переважаючими за територією сусідками — Україною та Румунією — з 2020 року є Майя Санду. Навіть проблеми у наших країн схожі: наявність болючого військового конфлікту (у Молдови проблема щодо Придністров’я триває ще з початку 90-х років минулого століття), соціально-економічні проблеми, довгорічне засилля відверто проросійських політиків. Але саме Санду стала першою жінкою-лідером Молдови, і саме вона остаточно вивела свою країну на твердий європейський шлях. Крім того, вона є і переконаним симпатиком та другом Україні, що є надзвичайно важливим для нашої країни: добре мати надійного сусіда і партнера поряд в умовах нинішньої політичної нестабільності у світі.
То в чому ж феномен особистості Майї Санду?
Родина та дитинство
Майя Григорівна Санду народилася 24 травня 1972 року у селі Рисипени Фалештського району тодішньої Молдавської РСР у родині представників сільської інтелігенції: лікаря-ветеринара Григоре (румунсько-молдовський варіант імені Григорій) Санду та його дружини, вчительки початкових класів та музики Емілії. Окрім Майї, у родині Санду також народилася донька Вероніка.
Майбутня президентка Молдови навчалася у звичайній сільській школі у Рисипенах та до 17 років прожила на своїй малій батьківщині. В інтерв’ю одному з молдовських ток-шоу Санду розповідала, що у дитинстві часто їздила разом з батьком лікувати тварин. За її словами, батько багато працював, іноді навіть 20 годин на добу, оскільки як ветеринарний лікар обслуговував 11 найближчих населених пунктів. «Я любила спостерігати за роботою батька, хоча, звичайно, завжди боялася за життя іноді бджіл, іноді корів, бували різні випадки» – згадувала Майя Санду.
Цікаво, що про дитячі та юнацькі роки майбутньої президентки не було широко відомо аж до 2020 року, поки перед її першою президентською кампанією не вийшов біографічний фільм, у якому йшлося про ранні роки життя та родину Санду. Зокрема, тітка Майї по материнській лінії Ніна Єлісєй згадувала про її дитячі роки та казала, що у дошкільному віці вона проживала у своєї бабусі у сусідньому селі Речулі. «Бабуся водила її до церкви. Майя пасла гусенят, вони губилися, вона не могла їх знайти, а потім приходила і плакала» – згадує тітка президентки.
Щодо батьків Майї Санду, то вона сама у 2020 році в інтерв’ю українському журналісту Дмитру Гордону розповідала, що її батько вже помер, а мати Емілія пенсіонерка. Слід зазначити, що про родину президентки Молдови час від часу поширюють фейкові чутки. Зокрема, її опоненти з проросійських політичних сил заявляють, що нібито свою матір Майя Санду давно вивезла з Молдови, і що вона буцімто проживає у США.
Навчання та робота у владі
Яким був шлях Майї Санду до професійних та політичних вершин? Після закінчення сільської школи у Рисипенах у 1989 році вона вступає на факультет менеджменту Академії економічної освіти у Кишиневі, який закінчила у 1994-му. Після отримання диплому економіста Санду розпочала свою діяльність як спеціалістка відділу співробітництва з ЄС та країнами Чорноморського регіону міністерства економіки Молдови. У 1996 році стала заступницею начальника управління співробітництва з міжнародними економічними організаціями.
Через два роки майбутня очільниця Молдови залишила роботу в органах влади і перейшла до Всесвітнього банку – стала економісткою у його молдовському представництві, де працювала до 2005-го. А після цього знову повернулася до уряду – очолила управління макроекономічної політики та програм розвитку мінекономіки.
У 2007 році Санду деякий час була координаторкою програм ООН у Молдові, потім стала консультанткою об’єднання адміністративної підтримки в управлінні координації політики та зовнішньої допомоги молдовського уряду, де працювала до 2009 року.
Під час роботи в органах влади та в міжнародних організаціях Майя Санду займалася і підвищенням освітнього рівня: ще у 1998 році закінчила Академію державного управління при президентові Молдови, де здобула диплом магістра з міжнародних відносин. У 2010 році вона закінчила магістратуру Гарвардського інституту державного управління імені Джона Кеннеді. При цьому пояснювала, що навчання у престижному американському закладі освіти оплачувала за рахунок стипендій, власних заощаджень і двох кредитів.
Слід відзначити, що пані Санду вільно володіє румунською, російською, англійською та іспанською мовами, а також розуміє українську. По завершенню навчання у Гарварді Санду влаштовується працювати до Всесвітнього банку, де отримує посаду радниці виконавчого директора. Пізніше в інтерв’ю російському блогеру Юрію Дудю вона розповіла, що її заробітна плата під час роботи в США складала приблизно 10000$ на місяць — це значна сума навіть за американськими мірками, що начебто дозволило їй відкладати кошти та набути заощаджень. За її словами, це допомогло їй після повернення до Молдови, коли жінка вирішила стати самостійним політичним гравцем та створити у 2015 році власну політичну партію PAS (рум. Partidul Acțiune și Solidaritate – «Дія та Солідарність»). (На мою думку, Санду у цьому моменті лукавить, оскільки її американських заощаджень навряд чи вистачило б для успішної політичної кампанії навіть у невеликій за розмірами Молдові. Тож без залучення інших потужних джерел фінансування явно не обійшлося. – Авт.).
Міністерка освіти – старт політичної кар’єри
У липні 2012 року Майя Санду повернулася на Батьківщину. Саме тоді розпочався перший серйозний крок її політичної кар’єри – вона очолила міністерство освіти Молдови. Її амбітні плани полягли у реалізації ряду реформ у освітній галузі своєї країни. Слід відзначити, вона стала доволі радикальною реформаторкою у намаганні наблизити молдовську систему освіти до сучасних європейських стандартів.
Зокрема, Санду змінила регламент проведення національних іспитів. Також вона посилила систему контролю під час іспитів на отримання ступеню бакалавра, ініціювала встановлення у навчальних аудиторіях систем відеоспостереження; а вхід до приміщень, де складали екзамени, облаштовували металодетекторами. Цікаво, що екзаменаційні роботи студентів, які були спіймані на списуванні, анулювали, а їх самих позбавляли права перескладати іспити під час додаткової сесії. Ініціативи міністра освіти викликали критику: деякі громадяни та політичні діячі заявляли, що подібний контроль здійснює сильний психологічний тиск на студентів.
Одна з головних реформаторських ініціатив Санду — розробка нового Кодексу про освіту. Його проєкт презентували широкому загалу наприкінці 2014 року. Він пропонував зробити освіту обов’язковою до 18 років, а термін перебування директорів шкіл на своїх посадах обмежити тільки двома термінами поспіль, російську мову перевести у розряд факультативних предметів, а англійську зробити обов’язковою для вивчення. Крім того, проєкт запропонував нову європейську літерну систему оцінок у вишах Молдови. Також пропонував створити нові структури для здійснення атестації та забезпечення якості освіти на різних її етапах.
В середині 2015-го Ліберально-демократична партія Молдови висунула кандидатуру М. Санду на посаду прем’єр-міністра країни. Втім, вона не отримала підтримки інших союзних політичних сил, і 30 липня 2015 року була змушена покинути посаду міністра освіти після формування нового складу уряду.
Самостійне політичне плавання
Після завершення міністерської каденції майбутня лідерка Молдови почала будувати власну політичну кар’єру, щоб стати самостійною політичною фігурою. Їй було необхідно створити власну політичну силу. Саме таким політпроєктом і стала партія «Дія та солідарність» (далі – PAS), про створення якої оголосили наприкінці 2015 року.
Вже у наступному, 2016-му, Санду бере участь у президентських виборах, де змогла дійти до другого туру. Результати симпатій виборців були наступні: лідер Партії соціалістів республіки Молдова (ПСРМ) Ігор Додон (користувався негласною підтримкою Москви) набрав у першому турі 48% голосів, а Санду посіла друге місце з підтримкою виборців у 38%. У другому турі переміг Додон з результатом 52%, проте перша самостійна політична кампанія стала для М. Санду джерелом неоціненного досвіду та дозволила сформувати навколо неї базове ядро електорату, що розділяє європейські цінності та обирає європейський вектор розвитку Молдови.
Після президентських виборів Санду продовжувала розвивати свою політсилу та вела пошук можливих союзників на майбутніх парламентських виборах 2019 року. Ще у 2016-му активно обговорювалася ідея консолідації проєвропейських та антиолігархічних сил, а у 2017 році про спільну політичну платформу заявили PAS та політична партія «Платформа Гідність та Правда» (лідер політсили – Андрей Нестасе).
Наприкінці 2018-го Санду спільно із Нестасе сформувала виборчий блок ACUM, який пізніше підтримала і Ліберально-демократична партія Молдови, а також кілька інших політсил: праволіберальна Ліберал-реформаторська партія та Партія національної єдності (остання виступає за возз’єднання Молдови з Румунією).
На парламентських виборах у лютому 2019 року ACUM здобув 26 мандатів зі 101 у молдовському парламенті, а у червні того ж року М. Санду була обрана прем’єр-міністеркою Молдови. Уряд мав коаліційний характер, до нього, зокрема, увійшли представники ПСРМ І. Додона. Втім, на заваді став Конституційний суд країни, який одразу ж оголосив це призначення неконституційним, відповідно, попередник на посаді прем’єра Павел Філіп відмовився передавати владу, і в країні виникла політична криза.
Щоправда, буквально за тиждень Конституційний суд переглянув це рішення, і уряд Санду зміг розпочати повноцінну роботу. Проте як прем’єрка пані Майя змогла пропрацювати лише декілька місяців, тому що вже 12 листопада 2019 року втратила цю посаду через оголошення їй вотуму недовіри. Чим запам’яталася Санду за час свого короткого прем’єрства? Здійснила офіційний візит до України, де провела зустріч з Президентом Володимиром Зеленським. Запропонувала оголосили 23 серпня Європейським днем пам’яті жертв сталінізму та нацизму (день укладання у 1939 році сумнозвісного пакту Молотова-Ріббентропа), проти чого виступили ПСРМ та Додон. Проявила помірковану позицію щодо питання возз’єднання Молдови з Румунією, на чому завжди акцентували увагу прорумунські політичні сили, відзначивши, що такі питання мають вирішуватися тільки шляхом проведення загальнонаціонального референдуму. Загалом прем’єрство Санду означало початок чіткого руху Молдови в бік європейської інтеграції. Згідно з соціологічними опитуваннями 2019 року, вона вважалася другою за рівнем довіри особою в країні після І. Додона (підтримка Санду – 24%, Додона – 26%).
Нейтралізація Влада Плахотнюка
Вочевидь, найбільшим досягненням Санду стало очищення молдовської політики від впливу місцевих олігархів, найбільш відомим та потужним серед яких був Володимир (Влад) Плахотнюк. Саме він у 2000-х – 2010-х роках вважався повноправним господарем політичного життя Молдови, «сірим кардиналом», тіньовим ляльководом. Проте у 2019 році після приходу до влади в країні непідконтрольних йому людей, і відповідно активізації проти нього розслідувань молдовських правоохоронців за фактами корупції, шахрайства та відмивання грошей, В. Плахотнюк був змушений терміново виїхати за межі Молдови. Розслідування проти нього проводилися в США та Росії. Кілька років він переховувався за кордоном, поки у липні 2025 року його не заарештували по лінії Інтерполу в Греції, звідки екстрадували до Молдови.
Цікаво, що справа усунення Плахотнюка від впливу на політичні процеси у Молдові тимчасово об’єднала прем’єра М. Санду та І. Додона. Та чи змогла Санду повністю впоратися з проблемою Плахотнюка? З цим питанням автор статті звернувся до фахівчині у галузі українсько-молдовських та українсько-румунських відносин, політичної аналітикині Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Маріанни Присяжнюк.
«Чи поховала (Санду — Плахотнюка. – Авт.)? Формально – так. Фактично – він — це не про особистість, а про прошарок старих еліт, всіх не перевиховаєш, але можна спробувати викинути на задвірки політичного життя. І саме це ми спостерігаємо. Колективний Плахотнюк радше перейшов у стан політичного «мертвого», який не знає, що вже «мертвий», але за інерцією ще смикається. У 2019-му це, скоріше, не Плахотнюк примудрився зробити неможливе, а західні партнери продемонстрували потенціал впливу і готовності йти на компроміс. Тому ця історія 2019 року має залишатися для нас шаблонною. Це, до речі, не був унікальний акт молдовського політичного сюрреалізму, бо коли треба було, Плахотнюк із соціалістами чудово домовлялися», – відзначила експертка.
Пані Маріанна також пояснила, що В. Плахотнюка не можна вважати носієм проросійської ідеології. «Тоді Плахотнюк не був суто проросійським діячем, це зараз Москва для них — єдина надія. Він проросійським прикидався, коли це було вигідно, так само як і проєвропейським – коли треба було дістати грант чи прихильність Заходу. Насправді він був просто класичним олігархом у стилі «cash first, ideology later». Вплив його структур сьогодні скоротився, але, як у кожному східноєвропейському фільмі жахів, десь у підвалі ще хтось підписує документи його іменем. Іноді навіть успішно», – іронізує експертка.
Жінка у президентському кріслі
У 2020 році М. Санду взяла участь у другій у своєму житті президентській кампанії, яка цього разу стала для неї успішною. У першому турі вона набрала 36,16% голосів, а її найближчий конкурент, діючий президент І. Додон – 32,61%. У проміжку між першим та другим туром на підтримку Санду висловилися кандидати від правих політсил А. Нестасе, Октавіан Цику, Дорін Кіртаке та Тудор Деліу. Врешті, у другому турі, який відбувся 15 листопада 2020 року, М. Санду впевнено перемогла (57,7% голосів проти 42,2% у Додона) і стала першою жінкою-президентом в історії Республіки Молдова.
З самого початку президентства Санду перепони їй намагався ставити парламент, більшість у якому тоді складали соціалісти. Зокрема, парламент намагався позбавити президентку важелів впливу на спецслужби, вилучивши з-під її контролю Службу інформаційної безпеки. Також ухвалив закони про надання офіційного статусу російській мові та повернення дозволу на трансляцію російських телеканалів. Проте наприкінці квітня 2021 року Конституційний суд повернув Санду її повноваження.
20 квітня 2021 року М. Санду закликала перейменувати молдовську мову на румунську, вона підкреслила, що розроблені відповідні програми, які допоможуть жителям Молдови вчити румунську мову. Також, за її словами, увага приділятиметься мовам нацменшин: гагаузькій та українській. Противником реформи виступив проросійський екс-президент Молдови І. Додон, який стверджував, що молдовська та румунська — дві різні мови, і пропонував винести це питання на референдум. Зрештою, Санду домоглася вирішення мовного питання, і у березні 2023 року парламент ухвалив закон, за яким у Конституції та законах Молдови молдовську мову замінено на румунську.
Також у 2021 році президентка зуміла добитися розпуску парламенту та дострокових парламентських виборів, на яких пропрезидентська політсила PAS отримала монобільшість у понад 52% голосів, а соціалісти та комуністи, що орієнтувалися на Додона, отримали майже наполовину менше. Підконтрольний парламент дозволив М. Санду взятися за реалізацію свого проєвропейського курсу у внутрішній і зовнішній політиці. Зокрема, розвивати партнерські стосунки з найближчими сусідами – Румунією та Україною, а також з ЄС. Чимало зусиль вона приділяла нівелюванню тривалого російського впливу на Молдову, з початку свого президентства виступала за виведення російських військ з території Придністров’я, а у серпні 2022 року підписала закон про інформаційну безпеку, що забороняє російську пропаганду по ТБ.
Повномасштабне російське вторгнення на територію України прискорило реалізацію європейського курсу Молдови, в перспективі став можливим і вступ до ЄС, країна отримала статус кандидата (разом з Україною).
Діяльність Санду на посаді президента здобула підтримку молдовського суспільства, і на наступних президентських виборах у листопаді 2024 року вона доволі легко і зі значним відривом перемогла відверто слабкого кандидата, підтримуваного соціалістами, екс-генпрокурора Молдови Олександра Стояногло.
Санду та Україна
Враховуючи територіальне сусідство, спільні історичні та геополітичні виклики, Майя Санду приділяє велику увагу розвитку партнерських відносин з Україною. Про це свідчить хоча б той факт, що свій перший візит у якості президента Молдови вона здійснила саме до Києва, де зустрілася з українським Президентом В. Зеленським. Під час зустрічі лідери обох країн домовилися створити Раду президентів України та Молдови як постійний формат співпраці для розв’язання питань двостороннього порядку денного.
У 2022 році президентка Молдови беззастережно підтримала Україну як жертву повномасштабного російського вторгнення. Влітку того ж року вона відвідала Україну з офіційним візитом та на власні очі побачила жахливі наслідки російської агресії у населених пунктах поблизу Києва.
Розуміючи значення боротьби України не тільки за власну свободу, а й проти поширення російської агресії на інші країни Східної Європи, у січні 2023 року М. Санду заявила, що Україні потрібно надати допомогу у боротьбі з Росією, інакше небезпека вторгнення РФ очікує й інші країни. Свідчення близькості війни до кордонів Молдови — неодноразові порушення російськими ракетами та дронами повітряного простору Республіки Молдова під час здійснення агресором повітряних ударів по території України.
Особисте життя
За офіційною біографією М. Санду ніколи не була заміжньою та не має дітей. За її словами, з чоловіками їй не щастило, вона дуже хотіла мати дітей, проте народити не виходило, а процедура усиновлення є складною. Водночас вона відзначала, що сприймає невдачі в особистому житті як жертву задля успішної політичної кар’єри.
Політичні опоненти молдовської лідерки періодично запускали чутки про її особисте життя, пояснюючи відсутність заміжжя та дітей нібито її приналежністю до ЛГБТ-спільноти. На початку 2019 року в інтернеті навіть поширювалися фото з німецького міста Мюнхен, де трималися за руки дві жінки, одна з яких схожа на Майю Санду. Втім, вона спростувала ці чутки, заявивши, що не належить до ЛГБТ-спільноти та ніколи не бувала у Мюнхені.
Успіх PAS на недавніх виборах
28 вересня цього року у Молдові відбулися чергові парламентські вибори, на яких впевнену перемогу здобула правляча партія PAS (55 мандатів зі 101), що дозволило їй мати монобільшість у новому складі парламенту. Друге місце здобув проросійський «Патріотичний виборчий блок» колишнього президента І. Додона (26 мандатів).
Слід відзначити, що попри наявність проросійських політичних сил, опозиційних політиці М. Санду, роздування ними антиєвропейської істерії та значні фінансові вливання з боку РФ, їм не вдалося досягти якихось значних результатів. Партія Додона перемогла лише у деяких північних районах Молдови, а також у Придністров’ї та Гагаузії, які традиційно підтримують проросійські партії. Крім того, правоохоронним органам країни вдалося «зламати» схеми забороненої та визнаної неконституційною в Молдові проросійської партії олігарха Ілана Шора «Шор» щодо масового підкупу виборців. Так, у серпні 2025 року за справами щодо незаконного ввезення з Росії готівки була засуджена до 7 років ув’язнення діючий башкан (глава) Гагаузії та одна із головних функціонерок партії «Шор» Євгенія Гуцул.
Виклики, що стоять перед Санду
Зрозуміло, що монопольна більшість у парламенті дозволить президентці Молдови вже вдруге отримати всі важелі задля реалізації своєї програми. Та чи все так райдужно, як виглядає на перший погляд? Перед Санду та її партією стоїть ряд серйозних викликів у внутрішній та зовнішній політиці. Що це за виклики, і чого далі чекати у діях М. Санду, нам пояснила вже згадувана вище політична аналітикиня Маріанна Присяжнюк.
«Перемога PAS — це не кінець історії, а початок складного марафону. Санду вдруге отримала все: і парламент, і відповідальність, і головне – очікування — більші, ніж її об’єктивні можливості. Правляча партія абсорбувала, як і планувалося, тему вступу до ЄС, стала тепер її символом, а з символів, як відомо, гарно виходять мішені», – відзначила експертка.
Пані Маріанна також вказала, що PAS доведеться тримати баланс між реформами й виживанням, оскільки, за її словами, молдовське суспільство не романтичне – воно прагматичне, традиціоналістське і дуже емоційно розгойдане після 2022 року.
Щодо зовнішньої політики президентки Санду, то експертка вважає, що президент Молдови гратиме складну партію між рухом до ЄС та спробами не дратувати Україну амбіціями відділитися на шляху євроінтеграції. «Я думаю, на цьому треку посилиться загравання з Угорщиною… Завдання Санду – перетворити євроінтеграцію з політичного гасла на практичну вигоду для пересічного виборця. Тому вона буде жорсткішою з бюрократами в Брюсселі, дипломатичнішою з Москвою і маніпулятивнішою з Україною, за рахунок якої Молдова отримала статус кандидата», – розповіла М. Присяжнюк.
Також автор матеріалу поцікавився у експертки її прогнозами щодо подальшої ситуації у проросійських регіонах Молдови Придністров’ї та Гагаузії, її впливом на становище Молдови.
«Придністров’я — це шахова фігура, яку всі бояться рухати, і, звісно, у всіх там є інтереси. До речі, про це також і історія з Трухановим (колишній міський голова Одеси Геннадій Труханов, нещодавно відсторонений від посади. – Авт.). Санду не може дозволити собі авантюр, але й «заморожений конфлікт» більше не продається політично. Спільне завдання України та Молдови — не допустити повноцінне перетворення Придністров’я у гібридний актив Росії. Успіх такої співпраці залежатиме від рівня довіри, яка мала б бути кращою», – відповіла нам політична аналітикиня.
«Гагаузія – це окрема історія. Місцеві еліти продовжуватимуть грати в автономію, а партія Санду продовжуватиме робити вигляд, що проблеми не існує. Наступного року у Гагаузії мають пройти місцеві вибори і відповідно — вибори башкана, от тоді всі знову схопляться за голову», – підкреслила М. Присяжнюк.
