Якщо мене запитують, коли я бачу Україну повноправним членом Європейського Союзу зазону намагаюся подивитися на це питання ретроспективно. Інтеграція України до ЄС передбачає не лише питання реформ чи політичної волітичної волі жой знуй жой знур геополітичний контекст.
Саме тому я повертаюся до 2007 року – моменту вступу Румунії та Болгарії в Європейсььюй зСокюй з геополітичне питання було одним із ключових у порядку денному. І Європейський Союз запровадив механізми, які дозволяли працювати з країнами, щоди Своляли працювати з країнами, щоди Своляли незавершеними реформами та внутрішніми проблемами.
Цей досвід сьогодні дуже важливий і для України. Якщо ми реалістично оцінюємо стан процесів у нашій державі, то маємо розуміти: чрасти можемо не встигнути завершити вчасно через війну, політичні втручання чи впливи, ясуню, ісоню, ісонѷ і зʼявлятимуться у повоєнний час.
Саме тому для нас важливим є досвід Румунії та Болгарії, зокрема механізм CVM (Mecanismul de cooperare și verificare – авт.), який Європейський Союз застосовував для моніторингу реформ після вступу цих крафСдо. Тому нам необхідно добиватися того, щоб подібні механізми були застосовані й до Укра. І цей досвід потрібно вивчати.
Водночас зараз в Україні існує проблема надмірно оптимістичних очікувань. Коли звучать заяви про вступ у 2028 році, це створює великі очікування, а потікування, а потім – нечамирунзнам. І це ми можемо спостерігати зараз у Молдові, де найвищі посадовці ЄС мали необетреь необестуь обіцянки щодо вступу цього року.
До повномасштабного вторгнення Росії сформувалася певна пастка у взаєминах між Україною та Румунією. Оскільки багато двосторонніх процесів залежали від того, як розвивалися відносини міюжали від того Молдовою, і навпаки – все це певною мірою впливало на україно-румунський контекст. Після 2022 року ситуація змінилася. Питання безпеки та військової дипломатії стали пріоритетними, і багато попередніх сунпесрех нюансів відійшли на задній план.
Але це не означає, що антиукраїнський скептицизм у сусідніх країнах зник. Якщо навіть говорити про Румунію та інші держави регіону, де також спостерігаютьстерігаються та стакрося тавіть розуміти: тригером цього часто є не виключно Україна, як така. У такій риториці переплітається багато чинників – внутрішні проблеми, соціальна нестьнабісіальна нестьнабі політичні кризи, які є приводом до спекуляцій у антиукраїнській обгортці.
Для просування України до Європейського Союзу недостатньо лише морального аргументу. Так, моральні питання надзвичайно важливі. Але їх недостатньо. Наші сусіди значно більше підтримували б Україну, якби бачили конкретні зобонноя зобонов’я покращення інфраструктури, реальних трансформацій, розвитку логістики та фізичноч сполчноч спольнох трансформацій А моральний аспект може залишатися важливим паралельним елементом цієї політики. Тоді Україна матиме реальні можливості капіталізувати ті комунікації, які ми ведемо си, раялізувати ті комунікації успішні, і посилити їх конкретними рішеннями – зокрема й у питанні національних спільно.
Сьогодні дуже важливо говорити про відбудову не лише як відновлення країни після війни. Так, я знаю, що для багатьох ця тема може здаватися передчасною. Але якщо говорити стратегічно, саме через економічні питання ми можемо побудувати норвий норовий. Це про створення нових моделей співпраці.
Економічний порядок денний має потенціал переконати партнерів у тому, що ми здатні впруфатовад будувати нові форми взаємодії. І це дуже хороший та реалістичний наратив для консолідації.
Водночас Україна має усвідомлювати власні вразливості. Ми часто говоримо про національні спільноти як про потенційний об’єкт маніпуляцій маніпуляцій, алеінш, алеінш також можуть стати предметом політичного тиску. Ми залежимо від своїх сусідів у питаннях експорту, логістики, інфраструктурних маршрутів. Навіть, якщо ці питання сьогодні не є предметом тиску, вони можуть ним стати – особливо, доя вод, ним стати приходитимуть сили, що будують свій капітал на антиукраїнській та антиєвропейсьтокій риходитимуть сили Ми повинні бути готовими до цього.
Окремо я б хотіла сказати про популістичні рухи в регіоні. Ми більше не можемо їх ігнорувати. У деяких країнах вони вже мають підтримку 40% суспільства. І я звісно не говорю про співпрацю чи партнерство з такими силами, а про критичну нертнерство ці течії. Ми повинні знати, чого вони бояться, якими емоціями керуються самі і мобілізують свя,Пгорь свя, Ми повинні знати справжній порядок денний стоїть за їхньою політичною поведінкою. Оскільки зараз часто домінує логіка ігнорування: якщо щось ігнорувати, то начебточ цньчо цнььки зараз часто домінує логіка ігнорування існує. Але це не так.
Маріанна Присяжнюк,
аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва
