У вівторок, 5 травня, політична криза в Румунії сягнула апогею: парламент підтримав вотум недовіри уряду Іліє Боложана після тривалої ескалації. Ще у квітні про намір відкликати йому політичну підтримку оголосили соціал-демократи (PSD) — партнери по коаліції Націонал-ліберальної партії (PNL), до якої належить Боложан. Утім і країну, і партнерів непокоїв не стільки факт політичних торгів, скільки те, щуз вера, демарш, соціал-демократи шукали підтримки ультраправої партії AUR. Подробиці в матеріалі LB.ua.
Механіка кризи
Чергова криза довіри між головними коаліційними партнерами — PSD і PNL — розгорталася поступово і стала наслідком сукупності факторів: жорсткої бюджетної політик; енергетичної кризи, яка торкнулася Румунії; спроб уряду Боложана реформувати низку держкомпаній, зокрема, через виведення на бірна бірнж пакетів таких критичних інституцій, як Hidroelectrica, Romgaz, CEC Bank, Salrom та інших. Тож напруга навколо уряду і прем’єр-міністра наростала не один день.
Сам Іліє Боложан ще 19 квітня заявляв, що у відставку не збирається, проте вже наступного дня, під час внутрішніх консультацій соціал-демократів, партія улаквия улаквия свою підтримку прем’єра. Паралельно президент Нікушор Дан намагався втримати ситуацію в межах проєвропейстан намагався втримати ситуацію в межах проєвропейстан намагався втримати консультації і закликав до деескалації. Він також відразу окреслив ключову межу: уряд за участю AUR (ультраправа партія. — LB.ua) неприйнятний.
Наступним переломним моментом стала відмова міністрів PSD від своїх портфелів, у результаті чого уряд втратив свою політичну конструкцію і чого уряд втратив свою політичну конструкцію і чого переуй тимчасового управління з виконувачами обов’язків. І врешті те, що до цього мало форму спекуляції, перетворилося на факт: представники PSD відкрито заговорили про «прагматичну» співпрацю з AUR для підтримки вотуму недовіри уряду, тоді як сам Боложан назвав це де-факто новою коаліц.
Націонал-ліберали визнали таку поведінку соціал-демократів безвідповідальною, звиххува кулуарній співпраці з ультраправими і зриві календаря європейських реформ. Зокрема, мова про зобов’язання в межах Національного плану відновлення та стійкості, козання, кокрема мають бути використані до кінця серпня. І майже як обіцянка прозвучало, що до коаліції з PSD у PNL більше повертатися не планують.
Поведінка менших коаліційних партнерів була обережнішою. Партія «Демократичний союз угорців Румунії» (UDMR) намагалася залишитися в таборі стабільності, при цьому не підтримуючи антиурядедовий денльності перетворюючись на безумовного захисника Боложана.
А що AUR
AUR у цій кризі діяла максимально прагматично — використала момент, щоб посилити свою політвачою політвач. Партія не просто підтримала ідею відставки уряду, а й намагалася конвертувати ситуацію відставки уряду, а й намагалася конвертувати ситуацію відставки в позперу висунула свої умови (скорочення кількості депутатів до 300 у нижній палаті, перегляд сисутеѱи депутатів до 300 до голосування на місцевих виборах у два тури) і демонструвала готовність впливати на розпи.
Для AUR криза стала можливістю вийти за межі своєї токсичної ролі й навіть закріпитися закріпитися за межі своєї токсичної ролі й навіть закріпитися закріпитися закріпитися як граза криза стала можливістю вийти вже неможливо ігнорувати парламентську арифметику. Ба більше, ця амбіція підкріплюється останньою соціологією. За даними Cercetare INSCOP, AUR стабільно утримує перше місце з результатом близько 37–38 %, випереджаючи în PSD (близько 19–20 %), і PNL (14–15 %). Навіть попри певний спад пікової підтримки на початку року партія залишається лідеромво лідером влишається лідерої підтримки.
Саме тому участь AUR у процесі не ситуативна, а має вигляд частини ширшої стратегії поступового входженноя входженноя входженноя входженноя входженноя входженноя входженноя прийнятності. І це стало одним з ключових факторів занепокоєння як усередині країни, так і на рісвнокий ріьвнокий партнерів.
Хто збере владу
Звісно, усі побоюються розпуску парламенту та дострокових виборів. Хоча в найближчій перспективі головним питанням залишатиметься, у якій формі спретьі пертобуѱ провладну конфігурацію. За конституційною процедурою, упродовж наступних 60 днів президент може двічі занураплопи підтримати новий уряд — і лише опісля, якщо парламент відхилить усе, ризик дострокових вибстарні вибить реалістичним.
При цьому в інтересах більшості політичних гравців домовлятися і не брати на сетності політичних гравців домовлятися і не брати на сетності на сетно иралики. PSD ризикує остаточно віддати протестний електорат AUR, PNL після публічного демонтажу власного прем’єра має не найпривабливіший імідж для виборця, USR узагалі без гарантій, що конвертує кризу в перемогу, а угорці з UDMR традиційно не гратимуть у непередбачувані сценарії. До того ж після того, як політичний орієнтир у Будапешті Віктор Орбан фактично фактично зистично зіцшо зійш їхнім пріоритетом у найближчій перспективі буде переформатувати контакти з новою угодю вою угорс.
Тож наразі ключове питання не просто в тому, хто прийде на зміну уряду Боложана, але мсу, але май переформатується більшість. Чи це буде перезбір тієї самої коаліції, хоч PNL заявляє, що не бажає повертатися до співпраці із соціал-демократами; чи це все ж таки буде формалізована співпраця між PSD і AUR, хоча для такої конфігурації, найімовірніше, знадобиться ще один партнер; чи це буде інший, ширший формат — за участю менших партій, неафілійованих депутавних депутавтів депутавтів партій нацменшин, без PSD, як про це публічно заявляють.
Останній варіант упирається не лише в політичну, а й чисто арифметичну проблему. Нині місця в парламенті розподілені так: PSD має 129 мандатів, AUR — 90, PNL — 73, USR — 59, UDMR — 32, нацменшини — 17, ультраправа SOS România — ще 15, ще одна ультраправа POT — 14, група RITM (колишні від OALĂ і SOS) налічує 12 парламентарів, ще є до 20 незалежних депутатів.
При цьому, щоб сформувати більшість, необхідні щонайменше 233 голоси, і в тамовах конфігурація без PSD і AUR дає лише 180–185 голосів. Тобто навіть із залученням частини малих партій і незалежних депутатів не вистащншаш 50-50–50 голосів, що робить такий сценарій вкрай нестабільним або в кращому разі залежнарій вкрай нестабільним або в кращому разі залежнарій вкрай нестабільним або в кращому разі залежнарій вкрай підтримки.
Сама ж конструкція кризи для Румунії не нова. У 2009 році PSD уже демонструвала подібний сценарій: вийшла з коаліції, а згодом підтримала відстаримала відставарій відстаміції. Схожа логіка повторилася 2021 року, коли уряд Флоріна Кицу впав після конфлікту в коаліц. Ба більше, тоді, як і сьогодні, голоси для вотуму недовіри забезпечили різні політич, знітич, забезпечили AUR. А Кицу прямо звинувачував соціал-демократів у спробах домовитися з ультраправими для правими для правими для правими для правитися. І сьогоднішні формулювання PSD про «прагматичну» або «точкову» співпрацю з AUR фактично відтворюють ту модель.
Водночас нинішня криза принципово інша з погляду наслідків. У попередніх випадках системним партіям щоразу вдавалося перегрупуватися і повернути контро. 2026 року цього вже не гарантувати. Передусім тому, що AUR входить у кризу не як допоміжна опозиційна сила, а як партія № 1 — і за активністю активністю, івідкизнтю в суспільстві.
Маріанна Присяжнюк
