Автор: Ірина Вишня, к.і.н.
Передвиборча кампанія до президентських виборів в Молдові, що тривала місяць, завершується цієї неділі й 20 жовтня громадяни проголосують в першому турі президентських виборів. Одночасно з цим у Молдові відбудеться «проєвропейський» референдум. За усіма попередніми прогнозами лідирує чинна президентка – Майя Санду.
Кандидати
Окрім Санду до участі в перегонах зареєстровано ще 10 кандидатів:
- Майя Санду – чинна президентка Молдови, кандидатка від «Дія і Солідарність» (PAS);
- Александр Стояногло – колишній генпрокурор, кандидат від ПСРМ;
- Ренато Усатий – колишній мер Бельц, кандидат від «Нашої партії»;
- Василь Тарлев – колишній прем’єр-міністр, кандидат від партії «Майбутнє Молдови»;
- Іон Кіку – колишній прем’єр-міністр, кандидат від PDCM;
- Октавіан Цику – колишній депутат парламенту, кандидат від блоку «Вместе»;
- Ірина Влах – колишня башкан Гагаузії; незалежний кандидат;
- Андрій Нестасе – колишній очільник МВС, незалежний кандидат;
- Тудор Ульяновський – колишній міністр закордонних справ, незалежний кандидат;
- Наталія Морар – журналістка, незалежнй кандидат;
- Вікторія Фуртуне – колишня прокурорка Антикорупційної прокуратури, незалежний кандидат.
З опитування WatchDog.MD, на першому місці – Майя Санду (36,1%), на другому – Олександр Стояногло (10,1%), на третьому – Ренато Усатий (7,5%). Екскерівниця Гагаузії (башкан) Ірина Влах має підтримку в 4,1% голосів. У вибірку не входили жителі Придністров’я та представники молдовської діаспори.
Одночасно з першим туром, 20 жовтня, також заплановано референдум щодо вступу Молдови до ЄС. У разі позитивного результату євроінтеграція буде закріплена у конституції, як «стратегічна мета».
Минулого року Молдова отримала статус кандидата ЄС, у грудні було ухвалено рішення розпочати переговори щодо вступу (Молдова подала заявку на вступ одразу після України і 25 червня цього року відбувся офіційний старт переговорів одночасно з обома країнами), тож референдум має на меті підтвердити прагнення молдовського народу, сформульоване у міжнародних документах молдовським урядом. За даними опитування, проведеного на початку жовтня Центром соціологічних і маркетингових досліджень CBS-Axa, кількість громадян, що підтримують вступ Молдови до ЄС, становить 63,2%. Проти – висловилось 32,4% респондентів. Однак, загальна кількість прихильників євроінтеграції Молдови зросла, якщо порівнювати з аналогічним квітневим опитуванням, коли частка охочих бачити Молдову у ЄС складала 57%.
Ставки Росії
Російська Федерація традиційно робить ставку на представників опозиції лівого спрямування. Основний претендент від Росії Ілан Шор ще з 2019 року покинув Молдову і наразі перебуває у Москві. Це не заважало йому вести активне політичне життя в Молдові, але діяльність його однойменної партії «Шор» була заборонено Конституційним судом Молдови влітку 2023. Після цього Кремль був змушений скоригувати стратегію й почати діяти через інших акторів внутрішньої політики Республіки Молдова. Найбільш підтримуваними Росією кандидатами були представники «шорівського» табору (серед них – В. Фуртуне), а також кандидат від Партії соціалістів, яким врешті став колишній генпрокурор Олександр Стояногло.
Тривалий час можливим «російським» кандидатом вважався колишній президент Молдови та лідер Партії соціалістів Ігор Додон. Ще влітку цього року він вів досить активну опозиційну діяльність, яка свідчила про його президентські амбіції у цій кампанії. Наприклад, 9 червня в інтерв’ю ТАСС і «РИА Новости» Додон стверджував, що уряд Молдови нібито мілітаризує Молдову, збільшуючи витрати держави на оборонну сферу та співробітництво з НАТО, а також лякав аудиторію «українським сценарієм», що цілком вкладалося у наративи інших кандидатів, які користуються підтримкою Москви.
Для перемоги над PAS та М. Санду опозиційним силам лівого спрямування варто було б об’єднатись навколо єдиного кандидата, щоб не розпорошувати голоси, й насправді така мета була озвучена з боку команди Шора, однак цього не сталося.
Соціалісти та Шор неодноразово критикували одне одного публічно: Додон називав партію Шора «мафіозним угрупованням», Шор натомість відповідав фразою «багаторазовий Додон». І хоча, на думку аналітиків ISW, Додон, як лідер соціалістів, не бажав виступати єдиним блоком з Шором та пов’язаними із ним партіями, все ж розумів необхідність такого співробітництва.
Згодом Додон знявся з перегонів, хоча за травневими результатами опитувань ІМАS був на другому місці електоральних симпатій після Санду. Свою підтримку у серпні експрезидент висловив на користь ексгенпрокурора О. Стояногло.
Передбачалось, що Стояногло стане єдиним кандидатом опозиційних сил, однак, крім соціалістів, його підтримала ще міжпарламентська партія «Гражданский конгресс». Решта партій та політиків, яких Додон закликав підтримати Стояногло, від пропозиції відмовились.
Цікаво, що сусіди соціалістів по парламентському блоку – молдовські комуністи на чолі з експрезидентом Володимиром Вороніними, теж не прийняли пропозицію Додона та підтримали експрем’єра Василя Тарлева.
Олександр Стояногло не позиціонує себе відвертим противником європейської інтеграції Молдови на противагу кандидатів, яких підтримує Шор. Однак, на його думку, референдум, призначений на день виборів, є «політичним шахрайством», бо його результати жодним чином не вплинуть на реальні темпи євроінтеграції Молдови. Також Стояногло виступає за поліпшення відносин з Росією задля утримання зовнішньополітичної рівноваги, заявляє про необхідність влади РМ розробити мирний план для врегулювання війни Росії проти України, вважає необхідним вивести російські війська з Придністров’я та критикує Ілана Шора. Тож, Стояногло – цілком центристський кандидат, хоч і з підтримкою «лівих».
Паралельно Кремль всіляко демонстрував підтримку Шору та «шорівським» кандидатам.
Не за Росію, проти Санду
Серед інших опозиційних кандидатів – прихильники євроінтеграції, але критики політики нинішньої президентки. Наприклад, Тудор Ульяновський, який звинувачує Санду в узурпації влади.
Критика поточної влади незалежною кандидаткою Наталею Морарь зводиться до заяв про керівництво Санду як «символ старіння, депопуляцію та бідності» та звинувачень в ослабленні незалежності Молдови.
Російські гібридні впливи
Враховуючи непопулярність проросійських кандидатів, російська влада вдається до дестабілізації внутрішньополітичної ситуації у Молдові. Задля просування вигідних наративів Кремль традиційно використовує дезінформацію для залякування та сіяння розбрату всередині і без того неоднорідного молдовського суспільства. У якості «лякалок» лунають звичні для «русского мира» маркери: «нацизм», «руйнація традиційних цінностей», «ЛГБТ-паради» та Україна як негативний приклад «впливу колективного Заходу». Натомість активно просуваються тези про мир з Росією як одну з ключових цінностей та нейтралітет Молдови з одночасною демонізацією НАТО.
9 травня цього року речниця МЗС РФ Марія Захарова заявила, що Санду та її адміністрація використовують «євгенічні» практики, які можна порівняти з практиками нацистської Німеччини. Мовляв, називати румунською «молдовську» мову є «елементами геноциду проти цілого народу». В цілому, Росія методично критикує чинну президентку Молдови, звинувачуючи її у пригнобленні російськомовних жителів та натякаючи на можливість «захистити співвітчизників закордоном».
13 червня уряди США, Великої Британії та Канади у спільній заяві звинуватили Росію у змові з метою вплинути на підсумки президентських виборів у Молдові. «Російські суб’єкти активно використовують дезінформацію та пропаганду в Інтернеті, у прямому ефірі та на вулицях для досягнення своїх цілей» – зазначено у документі. Зокрема, роздмухується критика М. Санду та її партії з метою підбурювання до протестів. Прем’єр-міністр РМ Дорін Речан подякував партнерам за «сильну підтримку» та запевнив, що російські спроби розхитати політичну ситуацію у Молдові приречені на фіаско.
Радник президента РМ з національної безпеки Кишинева Станіслав Секрієру у коментарі Politico від 27 вересня заявив, що Росія розпочала «безпрецедентну гібридну атаку» проти Молдови напередодні загальнонаціонального голосування щодо вступу РМ до ЄС. «Російська машина дезінформації вперше небезпечно пов’язує прагнення Молдови до членства в ЄС із загрозою війни всередині наших кордонів». Головною мішенню цієї кампанії, на його думку, є М. Санду.
За словами Секрієру, на місцеві вибори, що відбулись 2023 року, Росія витратила 50 млн євро, щоб «підкупити всіх, від пропагандистів до незахищених виборців». На виборах осені 2024 він очікує ще більшого вливання російських грошей – близько 100 млн євро. На ці гроші, крім іншого, створюються партії-клони та кандидати різних поглядів, від відверто проросійських до нібито проєвропейських.
Для дестабілізації використовуються найпримітивніші засоби. За 27-28 вересня у Кишиневі було здійснено кілька актів вандалізму: постраждало чотири будівлі держустанов, серед яких і будівля уряду РМ. Поліція у своєму пресрелізі зазначила, що, за словами одного із затриманих, що їх було завербовано з Москви. Мета їхньої діяльності – дестабілізувати ситуацію у Кишиневі перед виборами.
Вплив регіонів
Активно «розхитуються» автономні Гагаузія та Придністров’я. Наприклад, 23 квітня без узгодження з владою Молдови та з порушенням протоколів Спільної контрольної комісії (СКК) російські миротворчі сили провели навчання з «відбиття атак на позиції миротворчих сил» поблизу чотирьох населених пунктів. Влада Молдови назвала це провокацією.
Башкан Гагаузії Євгенія Гуцул демонстративно спілкується з кремлівськими топчиновниками, вітає Путіна з Днем народження та заявляє, що регіон «хоче підтримки Росії». Тож, Придністров’я та Гагаузія продовжують активно грати роль дестабілізаційного чинника з метою деградації демократії Молдови та запобіганню її євроатлантичної інтеграції.
Реакція Молдови
Влада Молдови не дивиться на спроби Росії дестабілізувати внутрішньополітичну ситуацію та втрутитись у виборчий процес крізь пальці. Ще у квітні було оштрафовано два регіональні гагаузькі телеканали «TV-Gagauzia» і «ATV» на понад як 5,5 тис. дол. США за поширення дезінформації та мову ворожнечі.
Це слугувало відповіддю на поширення даними ЗМІ наративів про можливе відокремлення Гагаузії від Молдови, звинувачення влади у втраті суверенітету і нехтування традиційними сімейними цінностями. Вступ Молдови до НАТО або ЄС ці канали прирівнювали до «війни».
1 вересня міністр закордонних справ РМ Михаїл Попсой висловив упевненість, що громадяни Молдови «знають, як розрізнити добро і зло» і тому кількість жертв впливу російської пропаганди не повинна вплинути на результати виборів президента.
А щоб громадяни краще «розрізняли добро і зло», кінці вересня у Молдові було заблоковано 7 пропагандистських сайтів. Серед них – російські медіапортали РИА «Новости», РИА «Новости Крым», «Независимая газета», «Крымская газета», «Телерадио Крым». Сьомим сайтом став молдовський Nuacum.eu – рупор руху Nu. Nu Acum (Ні. Не зараз), який закликає молдован голосувати проти вступу до ЄС.
Очікувані результати першого туру
Референдум щодо вступу Молдови до ЄС невипадково проводитиметься у один день з виборами. Враховуючи високу ймовірність перемоги М. Санду, партія чинної президентки Молдови намагається логічно пов’язати її особу з євроінтеграційним вектором зовнішньої політики Молдови.
Перевага у підтримці гарантує Санду місце у другому турі виборів. За статус її опонента змагатимуться, головним чином, А. Стояногло і Р. Усатий. Обидва опозиційні кандидати сприймаються як центристи. У лівих (особливо, відверто проросійських кандидатів), за результатами попередніх опитувань, шансів перемогти на виборах небагато.
Разом з тим, цілком ймовірно, що другого туру не знадобиться. Адже розрив між Санду та її найбільш популярним опонентом Стояногло доволі відчутний. Та очевидно, що президентські вибори стануть тренувальними для політичних партій у підготовці до парламентських виборів. Тож, ймовірно, правоохоронні органи Молдови ще звітуватимуть про перешкоджання черговим спробам провокаторів порушити правопорядок, а риторика російських та проросійських сил щодо «нацифікації» Молдови та «утискання прав» російськомовних чи російських громадян на території РМ посилюватиметься.
